Шкіра
Шкіра в здорового немовляти ніжна, еластична, бархатиста на дотик, дуже пружна. Якщо спробувати зібрати , у складку, то вона моментально розправляється. Але шкіра немовляти трохи сухувате, оскільки потові залози функціонують поки активно. Роговий шар дуже тонкий, а тому шкіра легко ранима.
Колір шкіри здорового немовляти залежить від його вік У перші мінути після народження вона блідо-синюшного кольору Рідше дитина народжується рожевим. Як тільки дитина починає самостійно дихати, його шкіра рожевіє.
Новонароджена дитина покрита сирним змащенням, що протягом внутрішньоутробного життя охороняє його шкіру від розмокання (мацерація). Після пологів змащення обережно видаляють, особливо ретельно очищаючи шкірні складки, щоб уникнути інфікування. Є відомості про те, що первородне змащення має бактерицидні властивості, а тому в 1-е доба життя дитини: її не слід знімати. Однак ця інформація вимагає особовой перевірки.
Іноді можуть зустрічатися нерясні крововиливи в передлежачій частині. Вони виникають у зв'язку з підвищеною проникністю стінок посудин. У деяких дітей можуть бути червонясто-синюшні судинні плями, що розташовуються на границь волосистої частини голови й задньої поверхні шиї, на верхніх століттях, спинці носа або на чолі між бровами. Їхнє виникнення пов'язане з розширенням посудин шкіри.
На стегнах, попереку й сідницях, рідше - на лопатках можуть з'являтися сині («монгольські») східні плями. Це тимчасові скупчення сірувато-синього пігменту під шкірою. У дітей монголоїдної раси такі плями зустрічаються в 90% випадків. Іноді батьки плутають їх із синцями. До них плями ніякого відношення не мають, як і до порушень кровоносної системи. Без лікування «монгольські» плями зникають до 4-7 рокам.
Зрідка на шкірі немовлят може виникати висипка у вигляді крапкових пухирців, наповнених прозорою рідиною й виступаючих над поверхнею шкіри. Вони нагадують по виду краплі роси. З розвитком потових залоз сип зникає.
Блакитнуватий відтінок можуть мати долоні й ступні немовляти: через перебудову системи кровообігу ще недостатньо крові доставляється до кінцівок. Особливо часто це явище виникає після тривалого сну або тривалої нерухомості. Як тільки маля починає рухати ніжками й ручками, долоні й ступні в нього рожевіють.
У новонароджених дітей перших місяців життя потові залози розвинені недостатньо, а працювати їм у період адаптації доводиться багато. Тому вже наприкінці раннього неонатального періоду (приблизно до 7 дня життя) спостерігається їхня гіперфункція: підсилюється потовиділення, особливо на шкірі голови й шиї, розширюються устя залоз і кровоносні посудини навколо них, які як би просвічують через шкіру.
немовля, що народилися раніше строку, відрізняються від доношених не тільки масою й довжиною. Залежно від ступеня недоношеності шкіра цих дитин буває яскраво-рожевого, червоного й навіть темно-червоного кольору. В останньому випадку вона виглядає глянсової і як би просвічує. У цьому немає нічого дивного. У тілі плода жир найбільше інтенсивно накопичується в останньому триместрі вагітності. До 6-го місяця на жирову тканину доводиться тільки близько 1% маси тіла. У недонесеної дитини з масою тіла 1500 г цей показник дорівнює 3%, з масою тіла 2500 г - 8%, а в доношеного маляти - 16%. У недонесеної дитини практично відсутній підшкірний жировий шар, його можна виявити тільки на щоках. Тому-Те шкіра дитини й має настільки незвичайний колір - кровоносні посудини близько підходять до її зовнішньому шару. По цій же причині вона зморшкувата й легко збирається в складки. Личко в недонесеної дитини - як у маленького дідка. Але пройде час, і по зовнішньому вигляді недонесена дитина нічим не буде відрізнятися від своїх доношених однолітків.
Транзиторні зміни шкірних покривів у тім або іншому ступені спостерігаються у всіх немовлят на 1-й тижню життя.
Після видалення первородного змащення або після першої ванни під впливом повітря й більше низької температури навколишнього середовища в порівнянні з температурою тіла кровоносні посудини немовляти розширюються, і його шкіра стає яскраво-червоною.
Це фізіологічна еритема (катар). У перші годинники життя червоність має синюватий відтінок, на 2-у добу вона стає леї яркою. Потім поступово блідне й до середини-кінцю 1-й тижня зникає. У недонесених дітлахів цей стан триває довше - еритема зникає тільки до 3-й тижню життя.
Приблизно в третини немовлят на 5-й день життя виникає токсична еритема. На шкірі з'являються злегка плотні червоні плями або кільця, нерідко в центрі їх розташовуються рудувато-жовті папули (пухирці). Частіше вони зустрічаються груш на разгибательних поверхнях кінцівок навколо суєта на сідницях, грудях, рідше - на животі й особі. Іноді ці висипання покривають все тіло. На долонях, стопах, слизуватих оболонках їх буває. Протягом 1-3 днів можуть з'являтися нові плями, але здебільшого через 2-3 дні після виникнення сип безвісти зникає. Стан дітей при цьому, як правило не порушується, температура тіла залишається нормальної.
Токсичну еритему зв'язують із інтенсивним розпадом як у період транзиторній втрати маси тіла. Однак, як недавно встановлено, токсична еритема є реакцією організму яка подібна алергійної. Вона виникає під впливом речовин, що потрапили до дитини з організму матері. Але, якщо в маляти з'явилася токсична еритема, це зовсім не означає, що схильнийо до аллергодерматозу.
Іноді при рясній токсичній еритемі дитина буває покійним, у нього може розбудовуватися стілець. Дитині потрібно; довать частіше пити. І все-таки краще звернутися до лікаря.
У недонесених дітей токсична еритема зустрічається вкрай рідко
На 5-й день життя в немовлят може виникнути шелушиння шкіри. Особливо воно виражено в дітей очень яскраво простою еритемою при її вгасанні. Частіше таке шелушиння з'являється на животі й грудях. Рясне шелушиння буває як право в переношених дітей. Проходить воно без лікування;
У дитини може спостерігатися набряк передлежачої частини ті Це - так звана родова пухлина. Вона виникає через перепад тиску: у матці воно вище атмосферного - причиною те переймів: Якщо дитина йде голівкою, то в момент, коли вона вставляється в зів матки, на неї впливає присасивання зі сторін зовнішнього середовища. У цьому місці й може відбутися набряк тканин, правило, він проходить без лікування? через 1-2 дні. На місці родової пухлини якийсь час можуть залишатися мелкоточічні даху виливу, які також зникають самі по собі.
З кінця других, а частіше на третю добу після народження в 60-70% дітей шкіра починає жовтіти. Жовтяничне фарбування з'являється насамперед на особі й між лопатками, потім на тулубі й кінцівках. Звичайно офарблюються білки очей, слизувата оболонка порожнини рота, шкіра кистей і стоп. Максимум фізіологічної жовтяниці доводиться на 4-е доба життя, після чого вона починає зменшуватися. Зникає жовтяниця до кінця 1 - середині 2-й тижня, після чого шкіра дитини здобуває рожевий відтінок і поступово блідне.
Не настільки сприятливо, як у доношених дитин, протікає фізіологічна жовтяниця в недонесених дітей. Вона буває практично у всіх малят, що народилися раніше строку (95% випадків). У їхній крові значно більше, ніж у доношених дітей, «непрямого» білірубіна (171 проти 120 мкмрль/л). При цьому ферментна система печінки, що знешкоджує «непрямий» білірубін, ще більш нерозвинена, чим у доношених немовлят.
У результаті при фізіологічній жовтяниці в недонесених малят виникає погроза поразки мозку. Положення ускладнюється ще й тим, що концентрація «непрямого» білірубіна в крові в них знижується повільно, його токсичну дію більш довгостроково. Тільки до 3-тижневому віку дитини зміст білірубіна стає близьким до норми. Оглядаючи шкіру дитини, можна помітити блідо-жовті крапки, що виступають над поверхнею шкіри. Це міліарна, або просовидна, сип. Вона виникає через недостатній розвиток сальних залоз і їхніх проток у немовлят. ...

Маса й розміри тіла
Якщо дитина народилася після 38 тижнів вагітності, то він уважається доношеним. Маса тіла доношених зрілих дітей у середньому дорівнює для хлопчиків - 3400-3500 г, для дівчинок - 3200-3400 г. Довжина немовляти варіює від 45 до 54 див, але буває й більше. Найбільше точно ріст немовляти можна визначити через 2-3 дні, коли зникає набряк м'яких тканин голови й зменшується деформація костей черепа. На масу й ріст дитини впливає безліч факторів: стан здоров'я, режим і харчування матері під час вагітності, ріст і вік батьків, характер їхньої праці й т.д. Як правило, у молодих батьків діти менш великі, при повторних родах і маса, і ріст дітей бувають більшими, ніж при перших.
Нагадуємо, що недонесеним у нашій країні вважають дитини, якщо він народився між 22-й і 38-й тижнями внутрішньоутробного розвитку з масою тіла від 500 до 2500 р.
Виділяють чотири ступені недоносу. В основу розподілу покладена маса тіла дитини при народженні. Перший ступінь - 2500-2001 г, друга - 2000-1501 г, третя - 1500-1000 г, четвертий ступінь - менш 1000 р. Однак найбільш правильної є оцінка ступеня недоносу по строку гестации (вагітність).
У перші дні життя відбувається так звана транзиторна, або фізіологічна, збиток маси тіла дитини. Вона виникає головним чином через голодування й втрату води з подихом і потовиділенням. Однак у походженні цього стану беруть участь і деякі інші, до кінця не розшифровані фактори. Навіть посилена годівля дитини не запобігає втрати маси його тіла.
Максимальний збиток маси тіла спостерігається звичайно на 4-і, рідше на 5-й день після народження. При благополучному плині вагітності й пологів, оптимальних умовах вигодовування й виходжування в здорових доношених новонароджених втрата маси тіла не перевищує 6%.
Сильніше виражений збиток маси в первістків, а також у великих дитин або після затяжних і важких пологів. Дівчинки звичайно менше втрачають у масі, чим хлопчики. Якщо дитина була прикладена до грудей у перші 6 годин після народження, то транзиторна втрата маси тіла знижується.
Маса тіла відновлюється, як правило, до 6-7 дня життя в 50-70% немовлят, до 10 дня - в 75-85% і до 2 тижням життя - у всіх здорових дітей. Режим вільного питва, раннє прикладання до грудей, оптимальний тепловий режим - от основні фактори, які сприяють найшвидшому відновленню первісної маси тіла немовляти.
Недонесена дитина, оскільки він ще не готовий до життя поза материнським організмом на превелику силу, чим доношений, пристосовується до нових умов існування. Тому й період адаптації в недонесених дітей проходить трохи інакше: одні транзиторні стану протікають більш важко, і дитині потрібно більше часу, щоб з ними впоратися, інші - менш виражені або зовсім відсутні. Зокрема, недонесені діти довше втрачають масу тіла, і її втрати дуже значні - 9-14%. Відновлюється маса тіла в них тільки на 3-й тижню життя.
Народження доношеної дитини з низькою масою тіла свідчить про якесь неблагополуччя під час його внутрішньоутробного розвитку. Його причиною можуть бути хвороби -гестоз, неправильний спосіб життя майбутньої матері або шкідливих звичок - наприклад, уживання алкоголю або наркотиків, паління. Мала маса тіла немовляти змушує припускати його фізіологічну незрілість або якусь хворій ознаки якої можуть виявитися в майбутньому. Тому такі ставляться до групи ризику по порушенню психомоторного розвитку й мають потребу в особливому спостереженні педіатра.
Дуже великі діти - з масою тіла 5, 5-6,5 кг і вище й діл, тіла 60 див і більше - народжуються у хворих діабетом. У таких дітей висока ймовірність родових травм і різних пороків розвинений Вони також ставляться до групи ризику.
З великою масою тіла народжуються діти з уродженим гипореозом. У них виявляються набряки в області надключичника й підключичних ямок, гомілок і стоп. Такі діти мають потребу в зі спеціальному лікуванні, яке потрібно проводити починаючи з перших днів життя.

ОЦІНКА СТАНУ НЕМОВЛЯТИ
В усьому світі для визначення стану здоров'я дитини після народження використовується 10-бальна шкала, запропонована в 1953 році австралійською дослідницею Виржинией Апгар. Ця методика дозволяє прогнозувати, як буде надалі розвиватися дитина. Оцінюються п'ять показників: фарбування шкірних покривів, характер дихальних рухів і особливості лементу, частоти серцебиттів, м'язовий тонус і рефлекторні реакції. Кожний параметр оцінюється в межах від 0 до 2 балів.
Що це означає? Якщо маля добре дихає, йому ставлять вищий бал - 2, за гарну діяльність серця- 2, рожеве фарбування шкіри - 2, нормальні рефлекси й м'язовий тонус - також по 2 бали. При погіршенні показників оцінку знижують.
Перший раз стан дитини визначають через 1 мінуту після народження. Тільки 15 Дітей з 100 мають при цьому оцінку 10 балів. Більшість одержують 7-8 балів через синюшне фарбування кінцівок (акроцианоз), що є наслідком перебудови кровообігу й зниженого м'язового тонусу. Через 5 мінут оцінку повторюють. Як правило, вона вище - 8-10 балів. Сумарна оцінка від 8 до 10 балів означає задовільний стан дитини, від 4 до 7 - стан середньої ваги й від 1 до 3 - важкий стан маляти.
Хоча ця оцінка надзвичайно важлива й батькам необхідно знати її й пам'ятати, тому що надалі це може допомогти дільничному лікареві при лікуванні маляти, проте вона відносна для прогнозу подальшого розвитку дитини. Багаторічні спостереження показують, що навіть при низькій оцінці по шкалі Апгар правильно й вчасно зроблена медична й педагогічна допомога нерідко дають можливість дитині нормально розвиватися.
Стан недонесеної дитини оцінюють по шкалі Апгар 5 тричі: через 1 мінуту, 10-15 мінут і 2 години. Цю останню: оцінку розглядають як прогностичну для подальшого розвитку дитини. У недонесених застосовуються й інші методики, наприклад шкала Сильвермана, і ін.

АДАПТАЦІЯ Й РОДОВИЙ СТРЕС
Після народження дитина повинен перешикувати життєво важливі системи й включити механізми, які під час внутрішньоутробного розвитку в нього не функціонували. Якщо раніше він забезпечувався киснем через пупочну венозну систему (кров переходу із правої половини серця в ліву через овальне вікно то тепер він може одержувати кисень тільки за допомогою легенею: Повинен почати функціонувати мале коло кровообігу.. дитина тепер змушена сам регулювати температуру тіла, так: „ перебуває в середовищі, температура якого міняється й до того ж істотно відрізняється від його власної. Після появи дитини на світло тиск на його шкіру зменшується й кровоносні ссу, розширюються. Дитина стає рожевим, а шкіра зігрівається теплом, принесеним кров'ю. Змінюється також кровообігу печінки й бруньок.
Пристосовуватися (адаптуватися) до нових умов життя непросто, навіть при нормальному розвитку дитини в утробі й появі його на світло без ускладнень. До того ж потрібно врахувати, що перебудова й налагодження систем організму починаються не в спокійних умовах, а під час родового стресу.
До родів готується не тільки материнський організм але й сама дитина. Як же це відбувається? Відповідно до теорії Рє Лье, у механізмі стресу активну участь приймають надпочечники. Виділювані ними гормони допомагають організму благополучно перенести надзвичайну ситуацію, пристосувати, до нових умов. Було встановлено, що надпочечники мають самі більші відносні розміри перед народженням людини. У народженої дитини вони швидко зменшуються, відбувається їхня інволюція.
Родовий стрес «запускає» адаптаційні системи дитини. Розрізняють три основні фази його адаптації до внеутробным умов існування. Перша триває протягом 3 годин після народження. У цей період у крові маляти висока концентрація материнських гормонів. Найбільше активно вони проникають у плід наприкінці вагітності й особливо під час пологів. Висока їхня концентрація в пуповиній крові відбиває стресову реакцію на пологи й матері, і дитини. У наступній (другий) фазі адаптації зміст материнських гормонів у крові дитини знижується, але зате збільшується концентрація його власних гормонів. У третій фазі - на 6-й день після народження - у крові дитини починає зменшуватися кількість і материнських, і власних гормонів.
Після народження в дитини розвивається ряд станів, які можуть сильно турбувати мати, якщо вона не знає, що зміни, що відбуваються з дитиною, пов'язані з його пристосуванням до нових умов життя. Ці стани неможливо віднести до патологічних, але й нормою їх також назвати не можна. У дитини можуть змінитися маса тіла, цвіт і температура шкіри, зовнішній вигляд полових органів, стілець, можуть бути й інші прояви. Характерно, що такі зміни виникають незабаром після народження дитини й порівняно швидко зникають. Тому їх називають перехідними, транзиторними, прикордонними фізіологічними станами. Пристосування до нових умов існування й становить суть періоду немовля.
Тривалість цього періоду за рекомендацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВІЗ) визначена в 4 тижні (28 днів). Однак діти всі різні. Тому період немовля може скорочуватися до 2 тижнів, а в недонесених він буває й більше місяця. Розрізняють ранній (перші 7 доби) і пізній (з 8-х доби по 28-е доба) неонатальні періоди.

Взрослые любят поговорить о необходимости для ребенка отдельной комнаты - это считается "хорошим тоном". Конечно, было бы прекрасно, если бы у каждого ребенка была своя комната, но это, к сожалению, не всегда в наших возможностях. Поэтому будем исходить из реального, но в то же время будем помнить, что ребенку нужна не только своя кровать, но и еще довольно много места, прежде всего для игр. Начиная с пяти месяцев его уже можно помещать в манеж, где ребенок научится самостоятельно выпрямляться и двигаться. В этом же возрасте малыши охотно проводят время на полу, нужно только, чтобы он был покрыт чем-то теплым, лучше всего ковром.
Итак, ребенку нужен свой уголок для игр. Это его "рабочее место". И с самого раннего возраста надо приучать нашего малыша самому наводить порядок на своем "рабочем месте". Нельзя, чтобы это было только маминой обязанностью.
Что же касается игрушек, то помните - самое привлекательное для ребенка то, что имеет четкие формы и яркие краски.
Комната, где находится ребенок, должна быть нарядной и яркой, но не пестрой. Не следует декорировать ее не совпадающими по цвету и рисункам обоями и занавесками. Оформить комнату следует так, чтобы в ней чередовались спокойные плоскости с более живыми и контрастными сочетаниями. Это будет поощрять фантазию ребенка. Ребенок тем раньше начнет узнавать цветовые тона - красный, желтый, синий, зеленый, - чем чаще он будет видеть их перед глазами.

Нет ничего полезнее, чем читать маленьким детям ритмические стихи, выполняя с ними при этом различные движения, вроде: "Сорока-ворона кашку варила, деток кopмила", водя при этом пальчиком по ладони, или: Мы похлопаем в ладошки, раз-два-три, попляшите, наши ножки, раз-два-три" - и при этом надо показать ребенку, как хлопают в ладоши, и т. п. Через некоторое время он и сам начнет пытаться делать то же самое. Нужно подбирать игры, соответствующие возрасту ребенка, которые развивали бы его умение двигаться, координировать свои движения, ведь между способностью жестикулировать и умением говорить существует определенная связь. Некоторые свои действия, например купание ребенка, родители могут сопровождать стишками, подходящими к данному случаю, типа:
Моем, моем трубочиста Чисто, чисто, чисто, чисто! Будет, будет трубочист Чист, чист) чист!
Приведем несколько стишков и песенок, которые легко усваиваются детьми, повышая их активность и взаимопонимание с родителями:
Сорока-ворона кашку варила Деток кормила.
Этому дала,
Этому дала,
Этому дала,
Этому дала,
А этому не дала:
Ты дров не рубил, Ты воду не носил, Ты печку не топил.
(При этом взрослый водит пальчиком ребенка по ладони другой ручки, а затем со словами "этому дала" загибает его пальчики; только большой палец остается не загнут:
"А этому не дала" .) Поехали, поехали В лес за орехами.
По ровненькой дорожке, По ровненькой дорожке, По кочкам! По кочкам! В ямку - бух!
Из ямки - ух!
(Ребенка держат на коленях, слегка покачивая; затем покачивания становятся сильнее ("По кочкам!") . Со словами "В ямку - бух!" колени раздвигают и ребенка как бы "роняют", подхватывая на лету - это доставляет малышу массу удовольствия.)

Не забывайте читать ребенку маленькие стихотворения, усиливая их смысл ритмическими действиями. Попробуйте петь вместе с ним. Существует множество народных и новых детских песенок, которые позволяют развивать у ребенка понимание речи.

Ладушки, ладушки,
Где были? - У бабушки. - Что ели? - Кашку.
- Что пили? - Бражку.
Полетели, полетели, На головку сели, Ладушки запели.
(Ребенка учат хлопать в ладоши, затем, помахав ручками" Полетели, полетели", - класть их себе на головку.)
Идет коза рогатая,
Идет коза бодатая,
Глазками хлоп-хлоп,
Ножками топ-топ.
Кто каши не ест,
Кто молока не пьет,
Забодает, забодает, забодает!
(Ребенка шутливо "бодают" , выставив два пальца "рога" .)

Уже семимесячный ребенок реагирует на пение и музыку. Попробуйте ребенку постарше произнести несколько слов так, чтобы он пытался их повторить. Вы поразитесь, насколько точно он сумеет воспроизвести ритмику слова. В этом же возрасте резко увеличивается способность ребенка понимать слова. Можно сказать, что он приобретает значительный пассивный запас слов, которые пока не может произнести. Активно им используется в речи гораздо меньшее количество слов. Эти группы слов (активная и пассивная) по объему весьма различны, и в этом нет ничего удивительного - такое положение дел сохранится в течение всей жизни человека. Мы знаем куда больше слов, чем используем в своей речи, естественно, уже в ином объеме, чем ребенок.

Когда ребенок научился ползать, сидеть или стоять, когда он начинает делать первые шаги, в каждом из этих периодов его распорядок дня меняется. Ниже мы приводим снова диаграмму-круг, на которой цветными секторами показано время бодрствования 9 - 12-месячного малыша. Конечно же, это лишь при мерная схема, возможны различные отклонения. Главное требование по-прежнему заключается в том, чтобы выдерживать установленный распорядок дня.
Как только малыш научился самостоятельно передвигаться, он открывает для себя - к великому неудовольствию своей мамы - много НОВОГО. Он исследует все, что попадается на его пути, сует в рот, ощупывает, разбрасывает. Когда ему удается встретить что-либо особенно интересное для себя, он громким довольным криком выражает свою радость.
В это время расширяются связи ребенка с членами семьи. Он теперь узнает своих братьев и сестер, если таковые имеются.
Он доволен, когда с ним забавляются. Вот радость-то, когда с тобой отправляются на прогулку! Если мама" очень занята, эту приятную миссию выполняет папа. К счастью, в нашем социалистическом обществе давно уже сданы в архив представления о том, что воспитание маленьких детей - целиком материнское дело, а отец участвует в этом разве только когда дети становятся старше. В наши дни немало отцов ежедневно после раБотыI забирают детей из яслей или детского сада, а по дороге домой рассказывают им обо всем интересном, что встречается на их пути. В подобных ситуациях очень важен тот языковой контакт, который устанавливается между отцом и ребенком. ПовоДЫ к беседе встречаются на каждом шагу, и для развития речи одинаково при годны как прогулки, так и игры. Попробуйте взять какой-нибудь предмет, назвать его и спрятать (да так, чтобы малыш без труда его нашел!), а" затем предложите сынишке поискать его. До чего же он будет радоваться, когда найдет спрятанную игрушку! (Не забудьте не один раз повторить ее название.) Чем более разнообразна событиями жизнь ребенка, тем скорее развиваются у него речевые навыки.
Вы и сами с удовлетворением заметите, насколько быстрее ваш ребенок усваивает новые слова в игре при повышенном интересе к ней, и поэтому будете искать новые возможности к расширению его речевой практики.

Дорогие родители! Непрестанно думайте о том, как расширить круг деятельности вашего ребенка, и при этом не забывайте беседовать с ним.

Наконец наступает момент, когда ребенок произносит первое осмысленное слово. Это происходит где-то около года, хотя и здесь возможны отступления. Вначале эти слова близки к прежнему "гуканью" и лепетанию, но, несмотря на всю свою краткость и усеченность, они явно наполнены содержанием:
- "Ам-ам" (Дайте поесть)
- "Ти-та" (Часы)
- "Бяка" (Грязно, несъедобно)

Животные на этом этапе жизни обозначаются звукосочетаниями "ав-ав", "мяу-мяу", "му-му", "пи-пи" И так далее.

Ребенок начинает повторять за взрослыми то, что слышит, не понимая вначале смысла. Это так называемый язык-эхо, ведь ребенок как эхо повторяет последнее услышанное им в речи взрослого слово или слог. Иногда случается так, что ребенок не сразу повторяет услышанное им слово. Интервал может длиться и несколько дней. Ребенок как бы внезапно произносит новое слово. Видно, как он радуется этому звукоподражанию, как он старается по возможности точно воспроизвести то, что было когда-то им услышано. При этом те словечки, которые он "выдает" в конце концов, звучат подчас очень забавно и мало напоминают исходный образец. Взрослым не стоит повторять или тем более использовать в разговоре с ребенком это усеченное или искаженное им слово. Напротив, слова следует выговаривать правильно и как можно отчетливее, чтобы у ребенка на слуху всегда был верный эталон. И не отчаивайтесь, если не получится так, как вы хотите; нередко проходят месяцы и даже годы, прежде чем этот образец будет повторен мало-мальски сносно.

Нужно помнить, что в любом языке имеются более или менее труднопроизносимые сочетания звуков и соответственно более или менее трудные для произнесения слова.

Некоторые слова не без труда даются и взрослым, и нам приходится произносить их весьма тщательно, чтобы не допустить ошибки. Конечно, взрослые следят за собой и быстрее исправляют ошибку, если уж допустили ее. Ребенку тоже хотелось бы сразу "поправиться", но речевой аппарат у него не разработан, не натренирован. Если же мы станем беседовать с ребенком на его "детском" языке, то он вообще не будет слышать трудные звуки, и таким образом для него отпадет необходимость стараться их произнести. Когда же в детской речи уже возник устойчивый ложный образец, ребенку будет очень трудно переучиваться. Так что не надо употреблять в беседе со своим любимцем его картавые словечки, какими бы забавными они вам ни казались.

В многосложных словах ребенок вначале произносит слог, стоящий под ударением, как наиболее запоминающийся. Скажем, слово "шоколад" он произносит как "лада" или "лала", но, если почаще повторять ребенку это слово, отчетливо произнося его, малыш со временем освоит его. Только наберитесь терпения и не заставляйте ребенка сразу произнести слово правильно, этим вы ничего не добьетесь.

в своем общении с ребенком не пытайтесь копировать "детскую" речь, каким бы милым вам ни казался его лепет! Употребляйте в разговоре с ребенком простые и правильно построенные предложения.

Но не забывайте записывать первые "забавные" словечки!

Знаете ли вы, что такое "люлю"? Мы говорим о словах заменителях, которые подчас имеют мало общего с теми словами, которые слышал ребенок. Так вот "люлю" нередко означает "ключ", так же как "баба" - собака и "Тита" - Буратино.

Бывает так, что эти слова входят в словарный обиход семьи, хотя за ее пределами они никому не понятны. Ребенку нужно неустанно повторять название предмета, причем это можно делать совершенно ненавязчиво. Если, скажем, малышка просит своего "Тита" вы отвечаете ей:
В от, Света, твой Буратино, вот он к тебе пришел и говорит: "Здравствуй, Света, я - Буратино!"

Помните, что формирование правильной, "незасоренной" речи у детей - серьезная воспитательная проблема. Пытайтесь своим собственным примером быть постоянным образцом для речи вашего ребенка.

Примерно с восьмого месяца родители начинают замечать, что малышу становится понятной их речь. Он еще не понимает целиком обращенную к нему фразу, но уже узнает отдельные знакомые слова и реагирует на них. Это можно почувствовать хотя бы по тому, как он улавливает в потоке речи слова, обозначающие знакомые ему предметы, и поворачивает в их сторону головку. Только важно говорить медленно, а особо значимое слово выделять интонационно. Этим мы облегчим малышу выделение известного ему слова в потоке речи, что для него пока нелегкая задача, ведь он еще не умеет различать, где закончилось одно слово и началось другое. Он подмечает только одинаковость некоторых звукосочетаний в общем потоке звуков.
Поясним это на примере. Вы показываете ребенку мяч.
И стараетесь употреблять название предмета в разных предложениях:
- Это - мяч.
- Это красивый мяч.
- Дай мне мяч!
- Ну-ка, возьми мяч.
Слово "мяч" повторяется неоднократно и постепенно начинает в представлении ребенка ассоциироваться с конкретным предметом. Чем чаще мы станем ему показывать предмет, одновременно называя его, тем прочнее эта связь. Для того чтобы глубже зафиксировать в сознании ребенка название какого-либо предмета, полезно дать малышу потрогать его, схватить обеими руками, тогда и ощущение таких свойств, как "круглый", "гладкий", "легкий", приходит куда быстрее.

Говорите с ребенком четко и внятно, чтобы малышу было легче узнать знакомые слова. Подчеркивайте интонацией нужное слово. Чаще используйте одни н те же формулировки. Одновременно с определением предмета показывайте его малышу
Если можно, дайте предмет в руки ребенку, пусть он с ним повозится
Не забудьте похвалить ребенка. улы6нитесь ему это тоже помогает закрепить нужное слово в его сознании.

Еще до того, как ребенок начал говорить, он уже понимает просьбы и обращение к нему. Постепенно он устанавливает связи между услышанными словами и собственными движениями и отвечает правильными действиями на сказанное ему взрослыми. Конечно же, малышу следует сначала по казать эти действия. Если вы хотите побудить ребенка что-либо сделать, возьмите его ручки и покажите нужное действие. Только при этом не молчите. Впрочем, мы об этом уже говорили. Когда мама просит малыша:
"Помаши ручкой!", она вначале покажет ему, как это делается.
В рассматриваемый период жизни ребенка слово взрослого становится решающим средством воздействия на его поведение.
Вот пример: во время еды малыш все время норовит залезть пальцами в тарелку. Маме следует очень четко произносить "нельзя, нельзя", покачать отрицательно головой и одновременно отвести руку ребенка от тарелки. В данном случае мы говорим о воспитании правильных навыков в еде, но и в других ситуациях "нельзя" станет словом барьером, запрещающим выполнение недозволенных действий

По чаще побуждайте ребенка к действию, говорите ему:
- Ну-ка, делай так!
- Помаши-ка ручкой!
- Иди сюда! - И ребенок будет протягивать вам руки.
- Послушай! - И поднимите палец, когда мимо проезжает машина.

Вначале лучше повторять знакомые ребенку словосочетания в неизменной последовательности.
- Где мячик! - Вот мячик!
- Где кукла! - Вот кукла!
- Большой у нас мальчик? - Вот какой большой! - Вкусная у нас кашка? Очень вкусная!
Важно при этом сопровождать слова действиями, ведь необходимые привычки вырабатываются особенно успешно, если к слуховым впечатлениям добавляются зрительные

Ну вот мы явились на свет! Счастливый отец доставил маму с малышом из родильного дома домой. В квартире уже все готово к приему маленького. Кроватка покрыта пуховым одеяльцем, она будет для малыша гнездышком, которое даст ему и защиту и тепло. Это настоящий праздник, когда мама входит в дом с новым гражданином Земли на руках. Малыша укладывают в постель. Честно говоря, отец еще толком и не видел глаз своего ребенка, тот все время спит. Все на цыпочках уходят из комнаты - малышу нужна тишина. Взгляните на диаграмму сна и бодрствования ребенка этого возраста, и вы увидите, сколько времени должен спать ваш младенец. Мы еще не раз будем изображать этот круг, показывая, как постепенно сокращается время сна и увеличивается время бодрствования.

Очень важным элементом воспитания является установление правильного распорядка дня с самых первых дней жизни ребенка. Его режим определяется в первую очередь временем кормления. Но постепенно в жизни ребенка все большее значение начинают приобретать и другие факторы.

Есть родители, которым, кажется, что в первые месяцы нужно только следить за прибавлением веса и изменением роста ребенка. Какая ошибка! Уже на втором месяце жизни малыш начинает приподнимать головку, когда он лежит на животе. Его глаза устремлены на лежащий перед ним предмет, он "следит" за ним. Следовательно, уже применима пословица "Не хлебом единым жив человек". У него появляются потребности и в "пище" другого рода.

В немногие промежутки между сном старайтесь беседовать с малышом. Пусть он привыкает к вашему голосу и в те моменты, когда вы его моете и пеленаете.

Речевой контакт между людьми предусматривает наличие, по меньшей мере, двух лиц. У новорожденного этот первый контакт возникает с матерью. Уже на втором месяце жизни ребенок реагирует на приближение матери к кроватке, об этом можно судить по его лицу, которое выражает радостное возбуждение. Тесный контакт с членами семьи, с тем, кто ухаживает за ребенком, чрезвычайно важен для овладения родной речью. Можно сказать, что этот процесс начинается с самого рождения ребенка, а не тогда, когда он выговорит первое осмысленное слово. Уже с восьми недель ребенок начинает гукать.

Дорогая мама! Установите для вашего малыша строгий распорядок дня, и ЭТИМ вы заложите прочные основы в воспитание ребенка. Не забывайте беседовать с малышом всякий раз, когда вы ухаживаете за ним или кормите его. Вы вскоре заметите, как успокаивает его звук вашего голоса.

Конечно, ребенок отнюдь не сам собой обучается родному языку. Ему нужно "говорящее" окружение. Лица, с которыми ребенок постоянно имеет контакт, оказывают на него решающее влияние. Матери иногда не замечают что их собственный пример, а также пример отца или воспитательницы в яслях оказался решающим для развития речи их малыша.
В этой книге мы опишем процесс нормального овладения ребенком речью, а также затронем некоторые связанные с ним проблемы.
Рассмотрим вначале те предварительные условия, которые при этом должны быть соблюдены. - Какое же из них главное? Ну, прежде всего процессы физического и умствен1юго развития должны протекать в детском организме нормально. Это означает, в частности, что органы чувств ребенка (и прежде всего слух) достаточно восприимчивы и что ребенок растет в человеческом обществе. Последнее условие не простая формальность. Ребенок обучается родному языку в процессе естественного и постоянного взаимодействия с окружающим миром, влияние которого может либо тормозить овладение языком, либо ему способствовать.
Нелишнем здесь вспомнить некоторые исторические примеры. Рассказывают, что иногда делались попытки изолировать маленьких детей от человеческого окружения. Например, император Фридрих 11 Гогенштауфен решил выяснить, как же будут развиваться дети, если лишить их контакта с другими людьми, прежде чем они овладели речью. Тем немногим женщинам, которые ухаживали за детьми, было запрещено говорить с ними. Бедняжки так и не научились говорить. Они деградировали и жили недолго. Этот жестокий эксперимент был проведен в стародавние времена, и мы вспомнили о нем лишь для того, чтобы показать, насколько важен контакт с людьми для общего развития ребенка. Вы ведь хотите, чтобы ваш ребенок вырос полноценным человеком, значит, вы должны создать все необходимые предпосылки для этого.